До людей

 Я розбив душу

Об граніт нерозуміння –

Я комусь мушу

Дарувать своє терпіння…

 

Моя смерть має

Припинити всі страждання…

Та чи хтось знає,

Що то – МоЄ ІСНУВАННЯ?!

 

Не шукав розради –

Й не шукаю розуміння;

Пробачаю зради

І мене чужі гоніння –

 

Лиш не плюйте в душу,

Майте ви людське обличчя;

Раз не з вами мушу –

Відпустіть хоч на узбіччя!..

 

Різні в нас шляхи є –

Ви-то люди, я – лиш образ;

Та ніхто не вкриє

Своїм баченням мій космос.

 

Тож ідіть самі ви –

Я прямую власним шлЯхом

І думки сумнії

Я складу у власну плаху.

 

17/05/2011