Любов стукає в двері…

Любов стукає в двері.

Її я не чекав…

І знову на папері

Поезій храм постав.

 

Цей храм на Вашу мрійність,

На розум і красу!

Люблю Вашу невинність

І брів чорних дугу!

 

Далеко Ви – хирію;

Ви поруч – я живу!

Лиш про одне я мрію –

Прийміть руку мою!

 

А серце – давно Ваше,

Його я Вам віддав,

Коли, щодень ще краща,

Для мене, мов зоря,

 

Ви засвітились в небі

І втратив я свій сон.

Я Вас кохаю, леді!

Пардон за mauvais ton…

16.09.11

Чому лиш ловелас? Лише п’яниця?..

Чому лиш ловелас? Лише п’яниця?

Невже в мені немає інших рис?

Невже ніхто не бачить, що я лицар,

І в час, коли потрібно, дістаю свій спис?..

 

Чому стереотипно люди бачать

В мені лише погане – і це все?

Не знаючи – тавруючи зневажать

В очах близьких, вбиваючи мене…

 

Лиш лицемір, лиш клоун – не інакше…

Ви подивіться глибше, проживіть!

Та ж зрозуміть людину завше важче,

Аніж гнобити і вбивать її!..

 

Наперекір всім вашим сподіванням

Я доведу, що всі ви не праві!

Але вас прошу – із моїм коханням

Не треба грати в ваші ігри злі!..

10.09.11