Про кохання

«Кохання — це знаєш що?.. Це — щоб як до трясовини. Напотім, звичайно, від будь-якого великого кохання неодмінно печія: каємося, проклинаємо, плачемо… Але, ах, це все потім, потім! А саме щастя кохання починається з нестями…» — кіносценарій «Втеча містера Мак-Кінлі», Леонід Леонов (слова жінки-повії в барі).

Фарс, а не футбольний матч

Якось важкувато після того на душі! Хіба заслужено Україна програла збірній Англії? Після такої гри — не вірю! Два не поставлених пенальті у ворота англійців, не зарахований гол, забитий Девічем на 64-й хвилині, й просто випадково залетілий м’яч у ворота українців — от результат цієї гри-фарсу.

А рефері (як головного, так і бокових) треба на палю!!!

Чого ми досягли, скажи мені, у цій війні?..

Чого ми досягли, скажи мені, у цій війні?

Навіщо тратить нерви, на що втрачати дні?

Ми ж знову не досягнемо нічого – вір мені!

Тож нащо жить без щастя у вічній боротьбі?

 

Не хочеш ти мінятись і я також, повір,

Але подібним чином не вийдемо ми з гір

Цього нерозуміння, бажання й зайвих втрат –

Чи вартий наших нервів подібний результат?

 

Завжди я буду винний – не сперечаюсь з цим,

Але хоч крок зробити до мене маєш й ти!

Інакше нам не бути, інакше, вже пробач, —

Закінчиться це літо й лишиться осінь й плач!..

 

Тож варто перейматись за всім не лиш мені –

Тобі прийшов час братись за наші світлі дні!

Інакше все намарно, інакше все в пусту,

Інакше слів забракне, що я тебе люблю!..

Ніч з 13 на 14.06.12

В ці дні мерзенного застою…

В ці дні мерзенного застою

Натрапив я на погляд Ваш

І випадковістю такою

Ви скористались в сей же час!

 

Ви закохали мене в себе

У єдну мить і на всі дні.

І нащо Вам тамтого треба,

Щоб напускати дим мені?

 

Із звабою младої рисі

Заполонили всі думки!

Найголовніша від патрицій,

Вам в світі кращі пам’ятки!

28.05.12

Ти так й не зрозуміла, що я тебе кохав…

Ти так й не зрозуміла, що я тебе кохав.

Ти так й не зрозуміла, що я тебе кохаю.

Образилась на мене, коли я уникав

Хоч погляду, хоч слова… Я ж бачив це, я знаю…

 

А припустити чи подумати могла,

Що боляче мені лише від згадки?..

Сердечна рана досі ще жива,

А ти загадуєш мені нові загадки…

 

В моїй душі і досі пустка є

І досі боляче дивитися на тебе…

Яке ж ти щастя! Шкода, не моє…

Але, можливо, так воно і треба?..

 

Ти Йоко Оно, ти Марина Владі

І ти ж Лаура – все одне єство…

Та шкода, що в житті – не на параді

І я далеко не пророчий Джон…

 

Не ображайся! Я пишу осанни.

Я грубих слів не вмію віршувать!

Але дозволь мені прожить в коханні

Моє життя! Дозволь мені кохать!..

22.05.12

Забудь…

Забудь…

Забудь тепер про все і не питай нічого…

Пливуть…

Мої думки пливуть… Я не тримав нікого…

 

Весна…

Весна уже втекла, лишивши в серці осінь…

Вона…

І все ж Вона була – хіба цього не досить?..

 

Пішла…

Я не тримав Її – у чому ж Вона винна?..

Пішла…

А сила почуття лишилася незмінна…

21.05.12

Коли ти прийдеш у цей світ знову…

Коли ти прийдеш у цей світ знову

На Землі не буде води і повітря

Риби будуть плавати крізь граніт та мармур

А медузи повзатимуть по твоєму тілу

 

Коли ти прийдеш у цей світ знову

З самої планети буде лиш панцир

Вітри не будуть ганяти хмари

Адже не буде ні тих ні інших

 

Ти знаєш що значить н-е-і-с-н-у-в-а-т-и

Це вакуум за секунду до вибуху

Це подих за секунду до народження

І секунду по тому як ти помер

 

Коли ти прийдеш у цей світ знову

Ти знатимеш все чого не існує

Ти все пам’ятатимеш чого не було

Але швидко забудеш і почнеш рахувати

 

Рахувати речі які бачиш вперше

Не пам’ятаючи що ти їх вже забув

Рахуватимеш роки від свого народження

І не знатимеш що насправді від смерті

 

Коли ти прийдеш у цей світ знову

Ти будеш дитиною своїх онуків

Ти будеш красивою дівчинкою в рожевих бантах

І не пам’ятатимеш що ти мужчина

 

А зараз ти сидиш на березі річки

Ловиш рибу і думаєш коли скінчиться ніч

Ти віриш що скоро я знаю що ніколи

Але це не важливо на даний момент

 

Риба не клює птахи не літають

Ти цього не бачиш хоча це головніше

Співаєш пісень без звуку із горла

І думаєш що музику родиш

 

Коли ти прийдеш у цей світ знову

Ти ясно бачитимеш власне майбутнє

Ти думатимеш що обираєш його сам

І не знатимеш що ти не правий

 

Ой Леле-Леле приголуб дитятко

Моє янголятко принеси мені

Ой Леле-Леле де моє дівчатко

Моє дитинчатко в віковічнім сні.

19.12.11

Греки роблять диво!!!

Збірна Греції робить диво в грі зі збірною Росії на Євро-2012 й викидає їх з даного футбольного форуму!!! На мою точку зору, доволі заслужено — за все хамство російських вболівальників, за їх невихованість і звинувачення у сторону поляків вони заслужили путівку додому.

 

Ще більше заслуженою виглядає перемога Греції в цьому матчі у тому світлі, що капітан греків Георгіос Карагуніс в рекордному для себе матчі (120!!!) за власну збірну (абсолютний рекорд команди!!!) приносить їй перемогу, забивши єдиний гол в матчі на останній хвилині першого тайму.

Віва Греція!!!

P.S. І дуже шкода за поляків, які програли чехам з таким самим рахунком. Отже, маємо вже дві команди далі в Євро-2012: збірні Чехії та Греції.

 

 

 

 

 



Бути містером Мак-Кінлі…

Бути містером Мак-Кінлі. Що це означає? Бути містером Мак-Кінлі – мати можливості й не користатись ними. Бути містером Мак-Кінлі – бачити перед собою останню сходинку до мети й не зробити того останнього кроку…

Я маю синдром містера Мак-Кінлі. Я знаю багатьох людей, хто має синдром містера Мак-Кінлі… Але я не знаю людей, хто б знав, хто такий містер Мак-Кінлі… В цьому полягає сутність нашого суспільства – ми пам’ятаємо дебільні радянські фільми на кшталт «Іронії долі…» або «Москва сльозам не вірить», але фільм (нехай і пропахлий нафталіном та радянською пропагандою проти Заходу) «Втеча містера Мак-Кінлі» не бачив ніхто. Тому що його не крутять по телебаченню, його не продають в записах на DVD абощо. Я випадково натрапив на цей фільм у збірці фільмів Висоцького на піратському DVD одиничного розливу. Підозрюю, що це була ледь не єдина версія такої підбірки – від ще не оприлюдненого на той час «Висоцький. Спасибі, що живий» до якогось фільму Маріни Владі (???).

А в цій історії сіль полягає в тому, що фільм є досить повчальним. Це кінострічка про людину, яка через якісь власні страхи, фобії, комплекси не здобула в тому житті нічого. І хотів би, і хоче, і можливість має змінити своє життя – але переступити через власні психологічні бар’єри не може. Вкажіть мені перстом на людину, яка не схожа на подібний опис?

Так, я не є сорокарічним невдахою, яким є містер Мак-Кінлі. Але на днях мені сповнилося двадцять п’ять, в моєму віці люди або є на піках своєї кар’єри, подекуди її закінчують – а я ще навіть не розпочав. І це гризе мене з середини. Менш успішні від мене люди – це БВМЖ. А я такого майбутнього собі не хочу. Люди б’ються, люди щось роблять… Мене чомусь ця боротьба не цікавить. Містера Мак-Кінлі також не притягувала до себе подібна боротьба. Але чим закінчив він?.. Мені такого кінця все ж таки не хочеться…

Моя матуся вже ледь не вимагає від мене онуків. А я досі не зміг знайти гідної дружини. Мої друзі вимагають від мене автографів на першодруках, а я досі не видав жодної книги… Всі знають, що я дуже хороший сім’янин і талановитий письменник, але мої стосунки з жінками закінчуються на етапі сексу без зобов’язань, а творча діяльність – на черговому романі в шафу. Я не вмію тримати жінок, я не пишу матюками про секс та алкоголь. І тому не потрібен надовго ані жінкам, ані видавцям… І тому хочу втекти… Але де наші сальваторії? Де можливість цієї втечі? Чому я і подібні мені маємо шукати вихід в такий чин? Ледь не до самогубства, алкоголю, наркотиків абощо?

Люди, задумайтесь про людину, яка сидить поруч з вами в автобусі, трамваї… Сприйміть людину, яка випадково опинилась поруч з вами на десять хвилин, як людину, а не звичайний шмат біомаси, який просмердить поруч тих десять хвилин!!!

Любіть одне одного!.. І не будьте містерами Мак-Кінлі!!!

Завжди ваш, Ілько Біленко-Шумахер.

Аквариум – Архангельск

Ще одна несправедливо обділена увагою критиків музична подія – вихід двадцять дев’ятого (!!!) альбому російського гурту АквариумАрхангельск”. Очікувано-неочікувані пісні, тексти й музичні знахідки подекуди вражають. Так вступна пісня “Назад в Архангельск” б’є по голові неочікуваною як для БГ важкістю. В концертному варіанті (наживо, бо в записі це не так помітно) ця пісня взагалі не схожа на Аквариум та Бориса Грєбєнщікова – це швидше Rammstein якийсь. Але важкість, обіцяна самим БГ, в принципі на першому ж трекові й закінчується. Далі йде більш звичніша картина вінегрету з філософських текстів, реггі, мантр, алкогольних рекреацій та тонкого гумору. Кожна окрема строфа – цілий окремий світ, суміщення буддистських та християнських образів – як пошук спільного єдиного Бога… Борис Грєбєнщіков не зраджує собі в чергове, перебуваючи десь на межі між пророком та алкоголіком, між філософом та гумористом…

Давнім шанувальникам буде що послухати, першовідкривачам – буде чому повчитись…

 

Завжди ваш, Ілько Біленко-Шумахер.