Моїй Музі (хай як це банально, але я закохався в прекрасну дівчину)…

В цю ліричну ніч сплутаних почуттів,
загублених слів,
незнаних мотивів
хочеться прошепотіти на цілий всесвіт:
я вас кохаю!
Ви бачили, яким різним я буваю,
ви знаєте, що можете завтра не впізнати мене на вулиці.
Ви чудово знаєте, що я сам про це знаю.
Навіщо слова зайві – їх й так багато?!
Навіщо інші, чужі люди – вони завжди заважають!?
Я вас люблю, ви прекрасна – хіба цього замало,
аби всім в світі прошепотіти про те,
що я вас кохаю?
А далі мовчки любити вас,
а далі нікому нічого не говорити.
А далі ви навіть можете не відповісти мені ані слова –
і все лишилось на своїх місцях…
Все буде, як завжди…
І завжди буде так……

В цю ліричну ніч сплутаних почуттів,

загублених слів,

незнаних мотивів

хочеться прошепотіти на цілий всесвіт:

я вас кохаю!

 

Ви бачили, яким різним я буваю,

ви знаєте, що можете завтра не впізнати мене на вулиці.

Ви чудово знаєте, що я сам про це знаю.

 

Навіщо слова зайві – їх й так багато?!

Навіщо інші, чужі люди – вони завжди заважають!?

Я вас люблю, ви прекрасна – хіба цього замало,

аби всім в світі прошепотіти про те,

що я вас кохаю?

 

А далі мовчки любити вас,

а далі нікому нічого не говорити.

А далі ви навіть можете не відповісти мені ані слова –

і все лишилось на своїх місцях…

Все буде, як завжди…

І завжди буде так……

Моїй Музі (хай як це банально, але я закохався в прекрасну дівчину)…: 2 комментария

  1. А знали б ви, як жінки чекають на ці зайві слова…

  2. Шановна пані/панно pulu, я розумію, що Ви мали на увазі. Але в моїй поезії, на жаль, до ТИХ СЛІВ ще не встиглось дійти. Ті «зайві слова» з моєї поезії й направду були зайвими. А «ТІ СЛОВА», як будь який нездогадливий мужчина, я народив в своїй голові вже тоді, коли було пізно, і Муза лишилась лише портретом в моїй пам’яті… Для мене, на жаль, фінал поезії (й життєвої ситуації) такий…

Комментарии запрещены.