Вічноживий Джон МакКлейн

14 лютого 2013 року в світ вийшла чергова (вже п’ята) стрічка про пригоди американського поліцейського Джона МакКлейна – «Міцний горішок: Гарний день аби померти» (A Good Day to Die Hard). Продовження кіноепопеї (початок якій покладено 1988 року) цього разу приводить глядача слідом за невтомним борцем з несправедливістю до Росії та, навіть, України.

За сюжетом Джон МакКлейн (Брюс Вілліс) приїжджає до Москви, аби порятувати свого сина Джека з в’язниці. Під час суду Джекові МакКлейну (Джей Кортні) разом з опозиційним мільйонером Юрієм Комаровим (Себастьян Блох) вдається втекти в результаті терористичного акту, спровокованого владою. Свідком цих подій стає старший МакКлейн, який й допомагає своєму синові втекти від переслідування. Виявляється, що МакКлейн-молодший є не гульвісою, як вважав його батько, а спецагентом ЦРУ. Він був спеціально відряджений до Росії аби витягти з-за ґрат Юрія Комарова, який володіє компроматом на кандидата в міністри оборони РФ, та переправити його в Америку.

В ході неймовірних перестрілок, майже повної руйнації Москви та швидкісних перегонів МакКлейни перетинають російсько-український кордон й опиняються в Прип’яті. Саме тут, за словами Комарова, знаходиться сейф з компроматом на кандидата в міністри. Насправді ж справа обертається зовсім іншим боком: виявляється, що Комаров разом зі своєю дочкою досить детально спланували спецоперацію з вивезення збагаченого урану з Чорнобиля (за легендою фільму, він зберігався тут ще з часів Радянського Союзу, а сама аварія була спричинена саме нецільовим використанням електростанції) з метою його збуту. В результаті нищівного руйнування Прип’яті батькові та сину МакКлейнам вдалося запобігти вивезенню урану та знищити всіх ворогів, включно з Комаровими.

Як видно з сюжету, фільм видався не досить вдалим і містить в собі багато недоліків (хоча «Міцні горішки» завжди були досить простими в сюжетній лінії). По-перше, під час поруйнування Москви ми майже не бачимо ані спротиву громадян, ані спротиву армії. МакКлейни з купкою терористів просто вщент розносять автомобілі, мости, готель «Україна» і спокійно після того виїжджають з міста й узагалі з країни. Моменту перетину російсько-українського кордону не показують, але видається дивним, як повністю закривавлені МакКлейни могли його перетнути (те саме стосується й військового гелікоптеру терористів). Та ще й з повним багажником зброї (до речі, так само важко уявити собі чеченця, який спокійно возить в багажнику по Москві цілий арсенал – за оригінальним текстом саме цим фактом пояснюється така кількість зброї в автомобілі, припаркованому біля одного з нічних клубів; саме на цьому автомобілі МакКлейни спокійно тікають до України). Таких величезних ляпів було б певно досить, аби зрозуміти примітивність стрічки. На дрібниці вже не звертатиму уваги, адже вони є в кожній частині «Горішка» і в більшості фільмів такого жанру.

Критиками фільм абсолютно було сприйнято негативно, хоча касу він відбив вдвічі більшу, аніж бюджет стрічки. Враження по собі фільм теж лишає не найкращі. Таке відчуття, що Америка повернулась до часів Холодної війни й її головний ворог тепер знову Росія, а не Афганістан, Ірак чи будь-яка нафтова східна країна. Просто, певно, вирішили згадати, як воно було добре в молодості вбивати російських терористів…

 

Кому дивитись: любителям бойовиків у стилі 1980-их років, «Міцних горішків», Брюса Вілліса.

Кому не дивитись: москвичам J. Хоча особливої шкоди фільм не принесе, тому цю графу тут, певно, пропущу.

 

Оцінка за 12-бальною шкалою: 6.

 

Ваш, Ілько Біленко-Шумахер.

Оригінал: http://bilenko-shumacher.blogspot.com/2013/10/blog-post_24.html.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*