One way

Щойно подивився фільм Тіля Швайгера “В одну сторону” (One way) і він змусив мене задуматись. Ні, не над сюжетом… На трохи інакші теми. Я, в процесі перегляду, задав собі кілька питань. А от відповіді на них шукатиму зараз.

По-перше, — які ж питання? Чому хороше європейське кіно почало з’являтися на наших екранах досить нещодавно? При чому з психологічними посилами, філософськими, соціальними, а не просто красиві картинки чи молодіжна еротика. І чому так багато хороших творів світової літератури екранізовано, а от жодного фільму по творам Макса Фріша я ніколи не бачив. І навіть не чув, щоб такий хоч один був знятий. А в нього багато чого почерпнути можна…

Але почергово.

Я не хочу сказати, що фільми за участю Депард’є, Рішара, Бельмондо чи де Фюнеса погані. Ні, ні в якому разі! Але коли їх було знято? 1970-80 роки? Десь так. Я пам’ятаю ледь не кожен фільм за їхньої участі ще з дитинства. І чи приноситимуть вони мені насолоду з кожним їх новим переглядом? Не думаю. Останні роки, переглядаючи ці фільми в енний раз, я починаю ловити себе на думці, що мені не цікаві сам сюжет чи картинка (та й куди тим спецефектам до сьогоднішніх?), а цікаво знайти якусь помилку режисера, якийсь недолік абощо. Тобто, я шукаю так звані “кіноляпи”, а не насолоджуюсь мистецтвом. А що таке кіно? Кіно — і є мистецтво. Чи є така тенденція добра? Не думаю. І я впевнений в тому, що більшість робить так само, як й я. Тож чому, напрошується питання, не показати нам чогось нового? І я не маю на увазі американський непотріб чи російське мило! Я їх торкатися зараз навіть не хочу! Я говорю про сучасне європейське кіно.

 Всім нам прекрасно відомо, що Європа оголосила культурну війну американізації власних тінейджерів і вирішила якомога менше впускати чужого кіно і якомога більше продукувати власного. І це є, в принципі, правильно. І це те, чого не вистачає Україні. Але про нашу кіноіндустрію я теж поки не хочу нічого казати. Це буде довго і боляче…

Так от. Європейці вже народили не одного видатного режисера, випустили не один феноменальний фільм. А нам їх показують або на півзакритих невідомих широкому загалові кінофестивалях, або нам доводиться вишукувати їх в мережі й скачувати. В той час, як по телевізору як мінімум крутять старе європейське кіно, а переважно — різний світовий непотріб. Тільки в останні кілька років я випадково почав натикатися в телепрограмах на такі фільми, як Knocking on Heavens Door (“Достукатися до небес”), Wo ist Fred? (“Де є Фред?”), чи той самий One way (“В одну сторону”) — і це тільки з Тілем Швайгером; серіали Kommissar Rex (“Комісар Рекс”), Alarm für Cobra 11 – Die Autobahnpolizei (“Спецзагін “Кобра 11”. Дорожна поліція”) — австрійсько-німецька продукція; The Fifth Element (“5 елемент”), Banlieue 13 Ultimatum (“13 район: Ультиматум”) — видатний Люк Бессон. Ще за рік покажуть з десяток фільмів менш відомих режисерів — і все. Але й то вже багато в порівнянні з початком 2000-х років. Чому не розширити цей сегмент, чому не прибрати з телеекранів якихось “ментів”, “казлів” чи “тележуйбурдиків” і не вставити на їх місце щось на порядок якісніше? І не думаю, що воно буде дорожче за американське лайно, перепрошую на слові. Певно, щоб ми не ставали розумнішими, менш зомбованішими… Я можу помилятись, але роблю саме такий висновок.

Далі. Багато хто чув про таких режисерів (беру вже грандів світового кіно), як Арановскі (до речі, за походженням — українець), фон Трієр, Поланськи, Тарантіно іже з ними. Ок, Тарантіно з порядку денного знімаю, його старі фільми показують, а на “Безславних виродків”, я так підозрюю, треба багато грошей витратити. А чи бачили ви по телевізору хоч один їхній фільм? Згадайте, якого галасу хоча б Ларс фон Трієр наробив зі своїм “Антихристом” (Antichrist)! Та найзадрипаніша собака в найглухішій підворотні про це гавкала, але мало хто бачив!..

А такі фільми, як “Амелі” (Le Fabeleux Destin d’Amélie Poulain) з Одрі Тоту, чи “Пан Ніхто” (Mr. Nobody) з Джаредом Лєто, чи “Опіум” (Opium) з Ульріхом Томсеном! Існує величезний масив видатних кінострічок, яких ми, звичайні споживачі, просто не взмозі побачити. Хіба що качати з мережі… А це печально… Нащо нам тоді телевізори? Але добре. Зробимо так — на сьогодні тему я лишаю недорозглянутою і недоговореною, за друге своє сьогоднішнє питання теж не берусь. Відкладемо це трохи на потім. Я так думаю, в подальшому я навіть візьмусь за кожен вищеназваний мною фільм окремо. А ви поки задумайтесь просто хоча б над тими простими кількома реченнями, що я щойно виклав. А хто що думає з цього приводу із вас?..

З повагою, Ілько Біленко-Шумахєр.